В Україні звільняються з роботи лікарі: цілі міста залишаються без медичних спеціалістів

В Україні йдуть з роботи лікарі. Хтось звільняється сам, когось скорочують, а хтось просто знаходить собі ліпшу роботу і пристойніший заробіток. Медиків загнали в кут жалюгідними зарплатами.

Теоретично зарплати їм підвищили. Однак у реальному житті багатьом медпрацівникам пропонують написати заяву про переведення на півставки, водночас залишаючи за ними той самий обсяг роботи.

Приклад кричущого становища медицини – Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня у Хмельницькій області. Про це йдеться у міській Facebook-спільноті "Все про Старокостянтинів".

У кількох публікаціях, що з'явилися в цьому пабліку, йдеться про жалюгідний фінансовий стан лікарні, яка обслуговує багатотисячну громаду міста і не лише його. Багатьох профільних спеціалістів тут – по одному-два. І нерідко звільнення одного такого лікаря стає вироком для десятків хворих, яких він рятував упродовж багатьох років.

Про масове звільнення лікарів і медсестер свідчать записи, зроблені їхніми пацієнтами у соцмережі.

Містяни пишуть, що причина масового звільнення спеціалістів – кричущо малі зарплати, на які неможливо прожити. Так, за лютий медсестрам заплатили по 3100 – 3400 гривень. А в березні лікарям виплатили по 1300 гривень авансу.

"Серйозно? Це така підтримка тих, хто відповідає за життя і здоров'я людей 24/7?" - обурюються люди у соцмережі.

Водночас, як стало відомо містянам, директорка лікарні та головбух себе не ображають. Їхні місячні заробітки склали по 30 тисяч гривень.

"Медики в розпачі… Лікарня докотилася до дна і в стані закриття… Можливо людей буде лікувати бухгалтерія разом з директором?" – цікавляться містяни.

В лікарні не лише недоплачують медикам, а ще й пацієнтів годують аби чим. Через брак коштів ніхто з пацієнтів вже давно не бачив м'ясних страв, та й з рештою продуктів незабаром буде колапс.

Директорка медзакладу Людмила Гуменюк і сама не радіє такій ситуації, але каже, що вона тут безсила. Фінансування лікарні скоротили через зменшення кількості пацієнтів. Через це й скорочують молодший медичний персонал та навіть цілі відділення. Звісно, що з початком війни багато містян виїхали за кордон, а хтось воює на фронті.

Водночас і в місті залишилось немало жителів, у тому числі літніх людей, дітей та просто людей із хронічними захворюваннями, які потребують повсякчасної медичної допомоги. Скоротивши лікарні фінансування, держава фактично прирекла усіх цих людей на смерть. Це як у стародавній Спарті: або ти мусиш бути здоровим, або ми тебе скинемо зі скелі. Третього не дано.

Розводить руками і міський голова Микола Мельничук. Каже, що про цю проблему він знає давно, але нічого вдіяти не може. Мовляв, вище бюджетної планки не скочиш.

Зрозуміло, що зараз в Україні триває війна, і що першочергові видатки з бюджету йдуть на оборону. Все решта – вторинне. Та якщо, поки бійці воюватимуть, їхні рідні в тилу тихо вимруть без елементарної медичної допомоги, то чи не стане наша майбутня перемога пірровою?

Та й навряд чи Старокостянтинів можна назвати тилом. Судячи із кількості шахедів і ракет, якими ледь не щодня ворог закидає 40-тисячне місто, тиловим його можна назвати лише умовно.

Нагадаємо, країни НАТО зможуть збивати російські ракети над Україною зі своєї території.