Будинки для літніх людей незабаром можуть стати місцем проживання для більшості літніх українців. Йдеться не лише про самотніх пенсіонерів, про яких нема кому подбати. Будинки для літніх людей, або, як їх іще називають, пансіонати для людей похилого віку, пропонуватимуть українцям як альтернативу нудному одноманітному проживанню.
Останнім часом у пресі почало з'являтися дедалі більше матеріалів про переваги проживання в таких пансіонатах. Це загалом свідчить, що компактне проживання пенсіонерів в облаштованих будинках для людей похилого віку стало чи не загальнодержавною концепцією.
Будинки для людей похилого віку вже не ті, що були раніше
Словосполучення "будинок для людей похилого віку" або дім престарілих у багатьох асоціюється з похмурою юдоллю і принизливими умовами, в яких доживають старі самотні люди. Однак це застарілий погляд на заклади для людей похилого віку. Сучасні пансіонати – це місця, де у пенсіонерів є можливість поєднувати все й одразу: спілкування з однолітками, розваги, турботу про здоров'я та цілодобовий медичний контроль, здорове і регулярне харчування та різні оздоровчі процедури.
У таких місцях можна знайти собі нове хобі, реалізувати давню мрію, на яку раніше бракувало часу, освоїти нові навички та, навіть, закохатися.
До речі, на Заході, який набагато заможніший за нас, цілком благополучні у фінансовому та побутовому плані літні люди також воліють проводити старість не на самоті, а саме в таких закладах. У нас же це поки що лише входить у звичний спосіб життя. Навіть якщо люди похилого віку улюблені та обласкані дітьми та онуками, все одно у молодих членів сім'ї немає часу, та й немає бажання, щодня жити потребами "вікового" члена сім'ї і слухати його невичерпні мемуари. Тому будинок для людей похилого віку – це порятунок не тільки від побутової невлаштованості, а й від самотності.
Як до цього причетна держава?
На перший погляд – ніяк. Адже йдеться про приватні пансіонати, перебування в яких, до речі, коштує дуже недешево. І більшості українських пенсіонерів, по правді кажучи, таке проживання не по кишені. Звичайно, можуть зробити свій внесок і родичі. Проте не всі рідні також мають такий дохід.
Єдине, що має переважна більшість пенсіонерів – житло. Причому багато хто з них не в змозі його оплатити, і тому отримують субсидії. Якщо зібрати пенсіонерів у місці компактного проживання, то їм не потрібно буде виплачувати субсидії, і загалом вони обходитимуться державі дешевше. До того ж, не доведеться витрачати бюджетні кошти на велику армію соцпрацівників, оскільки їх потрібно буде набагато менше.
При цьому саме житло може стати внеском пенсіонерів у свою благополучну і ситу старість. Як уже там держава домовлятиметься з літніми власниками житла і, можливо, з їхніми родичами – це питання техніки. Але в ідеалі всі будуть у виграші.
Навіщо державі житло пенсіонерів?
Тут відповідь очевидна. У країні зараз – мільйони переселенців, і ще мільйони біженців стежать за ситуацією з-за кордону. Причому сотні тисяч із цих мільйонів через війну залишилися без даху над головою. Водночас нині вже очевидно, що держава не зможе усіх їх забезпечити житлом у найближчі роки. Можливо навіть у найближчий десяток літ. А це означає, що люди будуть змушені тулитися в гуртожитках та по орендованих кутках.
Отже, квартири пенсіонерів – це найкращий вихід та зручне вирішення проблеми. І не виключено, що саме на нових мешканців квартири буде покладено обов'язок піклуватися фінансово про колишнього власника житла.
Загалом, усе це - із області припущень. Однак чим іще пояснити інтерес держави, що так раптово спалахнув до приватних будинків престарілих, і розгорнуту широку пропаганду таких будинків? До речі, таким чином можна також частково вирішити проблему із низькими пенсіями, які не дозволяють людям похилого віку задовольняти навіть базові потреби.
Нагадаємо, вже через кілька років пенсія у 60 буде доступна лише половині українців. Решті доведеться виходити на відпочинок у більш зрілому віці.