Кашу з гречаної крупи дуже люблять в Україні, а от у Європі та Сполучених Штатах цей продукт майже ніхто не купує. У цьому матеріалі розповімо, чому так історично склалося.
Гречка як сільськогосподарська культура відома вже п'ять тисяч років. Вважається, що першими її почали обробляти китайці, оцінивши невибагливість рослини. Згодом з'ясувалося, що гречка також практично не виснажує ґрунт, що є ще однією її сильною перевагою як аграрної культури.
На територію Київської Русі, як припускають вчені, гречка потрапила з Візантії, а точніше – з Греції. Від цього могла піти слов'янська назва культури – гречиха чи просто гречка.
Оскільки родючих земель на території нинішньої України завжди було надмірно, знайшлося місце і для посівів гречки. Навряд чи в ті давні часи вона була однією з найпопулярніших круп, але гречаний мед наші пращури напевно цінували.
Через свою дешевизну та невибагливість гречка стала справжнім порятунком для українців після серії голодоморів у першій половині XX століття. До неї звикли й почали сприймати як повсякденну їжу.
А ось у країнах Старого та Нового світу – Західній Європі та США – гречка не цінувалася ніколи. Її здавна використовували як корм для худоби та сприймали як плебейську їжу. Навіть в Індії, попри її сусідство з Китаєм, гречку називають не інакше як "їжею бідних" та "чорним рисом".
Знали б вони яких астрономічних висот ціни на гречку досягали в українських супермаркетах, може і переглянули б своє ставлення до цього продукту.